Конституція Ісламської Республіки Іран

Затверджено в 1980 р. - Переглянуто в 1989 р

ЧАСТИНА П’ЯТА - Національний суверенітет та похідні повноваження

Стаття 56

Абсолютний суверенітет над світом і над людством належить Богові, який хотів, щоб людство було суверенним над своєю суспільною долею. Ніхто не може позбавити жодної людини цього права, яке є божественним походженням, і не закріплює це право на особисті або групові інтереси. Народ здійснюватиме це право згідно з наступними правилами.

Стаття 57

Суверенна держава в Ісламській Республіці складається із законодавчих, виконавчих та судових органів, що здійснюються під наглядом Вілаят Мутлак Амр15 та Імамату Співтовариства (Умма), відповідно до наступних положень. Три перелічені повноваження не залежать одна від одної. Стаття 58 Законодавча влада є прерогативою Ісламської асамблеї, яка складається з представників, обраних народом. Закони, прийняті Асамблеєю, передаються відповідно до процедури, визначеної в наступних статтях, до виконавчої та судової влади для їх виконання.

Стаття 59

Що стосується питань, що мають особливе значення, що стосуються майбутнього країни, або з питань, що мають особливе економічне значення, законодавча влада може здійснюватися через інститут референдуму з прямим закликом до голосування народу. Прохання про звернення до референдуму має бути схвалено двома третинами всіх представників Асамблеї.

Стаття 60

Виконавчу владу здійснюють Президент Республіки та урядові міністри, за винятком випадків, коли відповідно до цієї Конституції ця влада є прямою прерогативою Верховного лідера (Рахбара).

Стаття 61

Повноваження судової влади16 здійснюють судові суди, які повинні бути створені відповідно до ісламських норм. Вони відповідають за визначення та вирішення суперечок, захист прав, розширення та здійснення правосуддя та виконання Божих законів.