Культура приготування та обміну хліба Лаваш, Катирма, Юпка та Юфка

Культура приготування та обміну хліба Лаваш, Катирма, Юпка та Юфка

Включений у 2011 році до списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО

Культура виготовлення та розподілу хліба в громадах Азербайджану, Ірану, Казахстану, Киргизії та Туреччини виконує соціальні функції, що дозволило йому продовжувати традицію, що широко практикується. У приготуванні хліба (лаваш, катирма, юпка чи юфка) беруть участь принаймні троє людей, часто члени сім’ї, кожна з яких має певну роль у його приготуванні та випічці. У сільській місцевості сусіди беруть участь у процесі разом. Традиційні пекарні також виробляють хліб. Для приготування потрібно тандир / танур (земляна або кам’яна піч у землі), садж (металева пластина) або казан (котел). Окрім звичайних страв, хлібом лаваш діляться на весіллях, народженнях, похоронах, різних святах та під час молитов. В Азербайджані та Ірані його кладуть на плечі нареченої або обсипають над головою, щоб побажати подружжю процвітання, а в Туреччині - сусідам пари. На похоронах у Казахстані вважають, що хліб слід готувати для захисту померлого, вірячи, що хліб пропонує краще життя після смерті померлого. Практика, передана участю в сім’ях та від вчителя до учня, виражає гостинність, солідарність та певні переконання, які символізують спільні культурні корені, що зміцнюють приналежність до громади

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ

 

частка